Валентина, 59 - 11 февраля 2017 11:27

Я кину все. Я вiрю в кiлометри -
обвiтренi, задиханi i злi.
Багато iх у матiнки Деметри,
котра була богинею землi.
О, розмотай шляхи менi, богине!
Свiт за очi вiд себе забiжу.
Рятуй мене, врятуй мене бо гине
моя душа, задивлена в чужу;
Так нiжно, так беззахисно, так вiддано,
так всупереч тверезому уму.
Врятуй мене розлукою i вiддаллю,-
нi спогаду з собою не вiзьму;
В гiрких оазах сонячноi цедри,
де грiм тримає зливу в рукавi,
де тiльки версти, дерев'янi зебри,
пасуться в запорошенiй травi,-
хай буде степ, хай буде лiс i гори,
хай вибухне земна твоя пралють,
коли лихi на око семафори
менi дорогу смутком переллють!

• 
• 
•